Не лізь між ребра, ти мені,
Не тліють навіть тут вогні,
Лиш вітер віє.
Але і холоду нема,
Як і нема тепла. Пітьма
Одна багріє.
Давно вже так, мені повір,
Ти не знайдеш тут Синевир,
Бо замість - сльози.
Та ж сльози, дурню, не мої,
Тепер залишиш і свої
Ось тут невдовзі.
Відколи пусто? Запитав.
Бо не такою мене знав?
Тоді ж якою?
Так сталось з першої весни,
Коли був, близько, поруч ти,
Та не зі мною.